Ферментаційні камери

Статистично з 1000 м³ стічних вод, що надходять до очисної станції, можна отримати 100–200 м³ біогазу.

Анаеробна стабілізація осаду з комунальних стоків дозволяє значно знизити його шкідливість. У процесі переробки стічних осадів, неочищені стоки спочатку надходять до пісколовки, де видаляються найбільші тверді домішки. Далі у первинному відстійнику вилучається осад, що містить велику кількість органіки. Цей осад спрямовується безпосередньо до ферментаційної камери (WKF). Інші стоки направляються до камер активного мулу або біологічних фільтрів, де обробляються за допомогою кисню та мікроорганізмів. Отриманий осад має високу вологість, тому перед подачею в камеру WKF його частково зневоднюють у фільтр-пресах. Відфільтрована вода повертається до первинного відстійника, а частково зневоднений осад надходить до WKF, де температура зберігання становить в середньому 37–38°C.

Метанова ферментація, що відбувається у камерах без доступу кисню, є біохімічним процесом газифікації складних органічних речовин. Біогаз, який утворюється (переважно метан і вуглекислий газ), підіймається до верхньої частини камери та транспортується трубопроводами до резервуара для зберігання. На відміну від сільськогосподарських біогазових установок, у ферментаційних камерах не встановлюється теплообмінник. Підігрів осаду відбувається поза камерами, у теплообмінниках типу ST виробництва Hexonic.